Психіка

Психіка (від дав.-гр. ψυχή, «дихання, душа» та лат. суфікс -ic) — система явищ суб'єктивного внутрішнього світу людини та тварин; букв., те що притаманне психеї, душевне, психічне. Питання природи психіки є складовою основного питання філософії.

З точки зору матеріалізму, психіка — суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з ​зовнішнім середовищем. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Ленінська теорія відображення стала підґрунтям радянської психологічної науки. Однак, рівень сучасних знань дозволяє стверджувати лише про 1) локалізацію психічних явищ в головному мозку і 2) складний взаємозв'язок тілесного та психічного.

Ідеалістичні теорії стверджують існування психічного як самостійної сутності, що розгортається за власними законами та визначає розвиток свого матеріального носія — тілесного організму. Однак, ця точка зору, як на сьогоднішній рівень знань, є недоказовою.

Психічні явища

Весь спектр явищ психіки, що вивчаються психологічною наукою, охоплюють чотири їх групи: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості та масові явища психіки.[1].

  • Процеси також носять назву когнітивних, пізнавальних, оскільки спрямовані на пізнання довколишнього та внутрішнього світу. Це - відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення, мова.
  • Психічні стани характеризують внутрішні переживання і мають визначальний вплив на перебіг діяльностей. Це стани: уваги, напруги, релаксації, установки, також емоційні переживання пов'язані з процесом задоволення потреб та самі потреби (мотиваційні переживання).
  • Властивості носять також назву індивідуальних, особистісних: здібності, темперамент, характер, воля, почуття, потреби, мотиви поведінки, стійкі відношення до себе та оточення. Тобто, все те, що відрізняє людину від інших як особистість і проявляється у поведінці.

Наведена вище класифікація психічних явищ за Нємовим є однією з декількох подібних. Її відмінністю є остання четверта група, в ній вміщені явища, які мають місце лише в соціальних взаємодіях: мода, паніка, чутки, громадська думка.

Походження

Питання про походження психіки є дискусійним. Його вирішення залежить від прийняття позицій еволюціонізму або креаціонізму.

Функції психіки

Психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети.

Мотиваційна функція психіки пов'язана зі спонуканням працівника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

інші мови
беларуская: Псіхіка
беларуская (тарашкевіца)‎: Псыхіка
català: Psique (ment)
کوردی: دەروون
čeština: Psychika
Чӑвашла: Психика
dansk: Psyke
Deutsch: Psyche
Esperanto: Psiko
español: Psique
eesti: Psüühika
euskara: Psike
فارسی: روان
suomi: Psyyke
Ido: Psiko
italiano: Psiche
日本語: プシュケー
қазақша: Психика
Перем Коми: Вежӧр-лов
Кыргызча: Психика
lietuvių: Psichika
latviešu: Psihe
polski: Psychika
português: Psique
română: Psihic
русский: Психика
русиньскый: Псіхіка
srpskohrvatski / српскохрватски: Psiha (psihologija)
Simple English: Psyche (psychology)
slovenčina: Psychika
vèneto: Siche