Націоналізм

Виходячи з того стану, у якому перебуває людське суспільство, ми можемо висловити таке припущення, що люди у своєму нерозумінні законів природи ще дуже далекі навіть від думки, в якому напрямі рухатися, щоб почати міркувати відносно тих теорій, які відповідають природному розвитку людства. Людство розвивається технологічно, але вироджується фізично. Як свідчать переконливі наукові дослідження, гібридизація людей через змішування людських популяцій, тобто неспоріднених націй, призводить до деградації фізичної, психічної, моральної... В першому поколінні гібриди отримують подвійний набір генетичної інформації (мулати, метиси), що якісно проявляється в їх перевазі над звичайними людьми, але в наступних поколіннях гібриди дуже швидко деградують і вироджуються, якщо їх наступні покоління не повертаються до своєї природної основи.

Національні рівноправні держави – це на наш погляд єдиний шлях природного розвитку людини. Світогляди, ідеології, релігії, які несуть космополітизм, глобалізацію, а також перевагу однієї раси чи нації над іншими, наносять непоправну шкоду націям і людству загалом. Зникнення навіть однієї нації веде до збіднення людства, бо кожна нація несе в собі свою культуру, мову, традиції, історію, свої психологічні, фізіологічні та біологічні особливості. Збереження генофонду націй (людських популяцій), їх самоідентифікації, має бути покладено в основу будь якої політичної доктрини, яка випливає з необхідності модернізації чи трансформації міждержавних, міжнаціональних, між цивілізаційних стосунків в нових умовах розвитку людського суспільства.

Відбувається свідома фальсифікація націоналізму та поширення космополітичного світогляду. З’являються різні трактування націоналізму з намаганням його розділити на типи, вмонтувавши в нього імперіалізм та інші ідеологічні шовіністичні форми та течії. Але імперського націоналізму не існує в принципі, бо це вже не націоналізм. Можемо припустити, що типологізацію націоналізму саме і придумали для того, щоб можна було ототожнювати  націоналізм з імперіалізмом, нацизмом, фашизмом, шовінізмом. Націоналізм ярий противник імперіалізму, бо його головною ціллю є збереження кожної нації на Землі та побудова (в ідеалі) світу національних рівноправних держав. Націоналізм ярий противник нацизму, бо збереження усіх націй світу, забезпечуючи їх рівні права та можливості є основоположними його принципами.

Наше суспільство пильно контролюється силами світового імперіалізму і його наукове забезпечення у спотвореному вигляді доноситься постійно до кожного з нас. Важко не піддатися такому маніпулюванню нашою свідомістю. Політичної нації без етнічної нації не існує. Речі потрібно називати своїми іменами. Якщо в державне утворення входить декілька націй, то у політичному визначенні це матиме назву як міжнаціональне об’єднання, тобто конгломерат націй. Називати це об’єднання політичною нацією є спотворенням дійсності. Найвища ступінь політичної організації нації – це створення національної держави, що має визначення як політична нація.

Називати конгломерат різних націй політичною нацією - це міф, у який нас заставляють повірити. Тобто, нація, яка розбудовує національну державу або перебуває на шляху її створення і є політичною нацією. Не опираючись на фундаментальні наукові дослідження, не можна формулювати теоретичні концепції розвитку людства, бо часто вони суперечать законам розвитку живої матерії, і наслідки, наприклад, глобалізації для майбутнього людства можуть бути катастрофічними.

Саме тому велику увагу при формулюванні ідеологічних та світоглядних основ націоналізму, необхідно приділити вивченню біологічного напрямку. Доказова база, що міститься в наукових дослідженнях генетиків та біологів, частково викладена в останньому розділі. Термін «націоналізм» (nationalismus) запропонував Йоганн Готфрід Гердер наприкінці 1770-х років. Але саме явище націоналізму з’явилося тоді, коли з’явилися різні популяції людини і  це вимагало певної урегульованості між ними для забезпечення умов життя кожного виду, поміж людського різноманіття. Націоналізм – це явище збереження природного розвитку людства. А націоналіст, відповідно – це людина з усвідомленням потреби збереження природного розвитку людства.

Чому досі не існує наукового цілісного визначення націоналізму? У всі часи, відколи існує людська цивілізація, завжди була конкуренція між двома світоглядами, між двома кардинально різними ідеологічними баченнями розвитку людства – націоналізмом і імперіалізмом, хоч слів таких у природі ще не існувало. Імперіалізм – це паразитарна форма існування суспільства, яка уособлює рабство, неволю, колонізацію, наживу, грабунок, приниження, нерівність, війну, захоплення, нищення націй, їх самобутність та ідентичність. Імперіалізм, маскуючи свою злочинну природу, набув нових прихованих закамуфльованих форм, таких як глобалізм, космополітизм, глокалізм, мультикультуризм тощо.

Глобалізм та глокалізм – нові, приховані форми імперіалізму. Це визначення підходить як космополітичному світогляду, який спрямовує рух людства у пошуку начебто ефективних шляхів існування та виживання, так і відповідає послідовній антинаціональній політиці великого капіталу, щоб сфальшувати або применшити суть націй як природну основу розвитку людства. Щоб обґрунтувати нашу позицію і сформулювати основні проблеми, що виникають в аналізі процесів міжнародних та міжнаціональних відносин, які заходять в суперечність з природними основами розвитку живої матерії та ведуть в глухий кут, для повноти охоплення та розуміння висловлених нами думок, зупинимося на визначенні поняття «нація» та «націоналізм».

Ми спробували синтезувати основні тлумачення поняття «нація», яке найчастіше чуємо і читаємо. Це історична спільнота людей, яка має такі ознаки: нація виникає на основі одного етнічного складу (етносу, популяції), що вказує на її витоки з якоїсь раси. Нація, етнос, популяція – природне утворення. Ознаками етносу є, насамперед, спільність походження (морфологічні, фізіологічні особливості), мова, ментальність, самосвідомість, єдині звичаї, традиції, історія тощо; - спільність психологічних ознак, які виступають під загальною назвою «національний характер». Останній формується в процесі спільної діяльності людей; - територіальна спільність, тобто кожна нація має свою чітко окреслену етнічну територію. Спільна територія консолідує націю, і навпаки, втрата території спричиняє втрату єднання та живучості нації; - значну роль у формуванні нації відіграють такі фактори, як спільна мова, традиції, звичаї, обряди та культура в цілому. Нація має лише одну мову. Специфічна культура, тобто культура лише певного народу передається з покоління в покоління, завдяки чому можна визначити загальнокультурні цінності будь-якої нації; - спільність економічного життя. Економічні зв’язки єднають людей, сприяють формуванню самосвідомості нації.

Націоналі́зм — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом якого є теза про цінність усіх націй, як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Ідеологія націоналізму несе в собі повагу до інших націй в їх праві на свою мову, культуру, традиції, державність, свободу, рівність, але водночас націоналізм є захисною оболонкою нації від вторгнення тих державних утворень, націй, злочинна ідеологія яких спрямована на захоплення інших народів, розширення меж імперій, колоній, або створення умов, які ставлять в залежність, підпорядковують народи, (нації) під свої інтереси (збагачення коштом інших). Незалежність, єдність, державність кожної нації, створення максимальних умов для розкриття потенціалу усіх націй та кожної людини, створення світового порядку, який відповідає природним основам розвитку людства, у якому всі нації є рівноправними і державними – це стратегія націоналізму. Без національних держав, які в тому числі повинні контролювати кількість населення на своїх етнічних територіях, існує небезпека того, що стрімке розмноження одних націй на фоні зменшення чисельності інших, призведе до їх витіснення та зникнення. Світогляди, ідеології, релігії, які несуть космополітизм, глобалізацію, а також перевагу однієї раси чи нації над іншими на наше переконання є антинаціональними, антилюдськими. Зникнення навіть однієї нації веде до непоправного збіднення людства, бо кожна нація несе в собі свою культуру, мову, традиції, історію, свої психологічні, фізіологічні, генетичні та багато інших особливостей.

Повною протилежністю націоналізму є намагання асимілювати нацменшини з корінною нацією. Національна політика має буди виважена і добре продумана, щоб зберігати ідентичність кожної нації, підтримуючи їх мову, культуру, традиції та одночасно фінансувати проекти та складати міждержавні, міжнаціональні угоди про зацікавлення представників нацменшин до добровільного та усвідомленого повернення на свої етнічні землі, у свої національні держави. Повернення до свого коріння, до свого роду - це шлях до відродження нації, її генофонду. Науково доведено численними дослідженнями, що гібриди можуть позбутися негативних наслідків змішування й уникнути виродження, якщо наступні етапи їх розмноження будуть спрямовані до свого попереднього генетичного походження.

Отже, виходячи з біологічної природи людини, робимо наступне визначення поняттю нація. Нація – генетично сформована популяція людей на основі природної необхідності життя на Землі за формою та змістом структурних її елементів видів і різновидностей, що має свій генетичний зміст, який  визначає її здатність в реалізації своїх фізичних, психологічних, розумових, культурних, соціальних і політичних можливостей у своєму розвитку. Кожна нація як біологічно-соціальна однорідна система, для необхідності реалізації свого якісного, лише для себе властивого стану своїх природних особливостей, взаємозв’язку структури цієї системи, вимагає відповідних відносин з іншими націями, які є природною умовою забезпечення існування і розвитку Homo Sapiens, як одного із видів загальної необхідності структурного складу життя.

Тобто, відносини між націями є природною умовою забезпечення життя кожної окремої нації зі збереженням своїх якісних особливостей структур, як необхідна головна природна умова забезпечення основ якісних особливостей змісту загального життя, так і загального життя через необхідність збереження взаємозв’язку всієї різноманітності видів, які забезпечують просторово-часовий стан життя. Відносини між націями здійснюються через психологічні, культурні, духовні, моральні, економічні, політичні, військові, спортивні та інші взаємозв’язки, які змінюють свої якісні особливості в залежності від еволюційного моменту взаємодії націй, так і від природних особливостей кожної з цих націй. Гібридизація між націями, особливо неспорідненими не лише стрімко руйнує нації, насичує людину спадковими хворобами, але і руйнує об’єктивну закономірну необхідність зв’язків між націями, що є умовою їх розвитку, кожної зокрема, оскільки цим забезпечується просторово-часове визначення людини в системі життя, необхідна умова взаємозв’язків між всіма біологічними видами на всій поверхні Землі. Для цього є закономірна умова збереження кожної нації в її визначених природою особливостях. Втрата природних основ нації є втратою взаємозв’язку між націями, руйнування самої природи системи життя.

Націоналізм – це політика, ідеологія, світогляд, наука, філософія, суспільний рух, це природна основа збереження та розвитку людського багатоманітного суспільства, тобто це реальне явище існування людства. Політичні партії, громадські організації, рухи, які себе називають націоналістичними, але у них проявляється агресія та ненависть до інших націй, негативне ставлення до їх мови, культури, традицій, звичаїв, психологічних, фізіологічних та інших особливостей, а також коли їх програмні засади передбачають інтеграцію в імперські утворення – це псевдонаціоналістичні організації, які нічого спільного з націоналізмом не мають. Основна їх ціль – спотворити, сфальшувати суть націоналізму і їх дуже легко виявити як в українській політиці, так і в політичному житті інших держав. Націоналізм як явище не має національності, бо усі нації на Землі являють собою єдиний організм життя людства, забезпечуючи природний процес його розвитку. Націоналізм не має якоїсь панівної релігійності, бо кожна людина, потрапляючи у цей світ, вибирає собі сама свій шлях і формує той світогляд і духовний стан, який притаманний саме її особистісному усвідомленню та унікальності. Націоналізм немає кордонів - це явище належить усім націям. Внутрішній націоналізм нації сприяє максимальному розвитку кожної людини, реалізації її природних та набутих здібностей, збагачуючи націю новими досягненнями у всіх сферах життя. Зовнішній націоналізм – це інтернаціоналізм, спільна взаємодія усіх націй світу у збереженні природних основ розвитку, де кожна нація, як необхідна складова єдиного організму людства.

Чи є альтернатива політичній глобалізації? Виходячи з потреб націй (державних та бездержавних), які прагнуть побудувати такий світ, у якому кожна нація буде мати свою національну державу на своїх етнічних історичних землях з повагою до суверенітету, територіальної цілісності, культур, мов, традицій щодо усіх інших націй, розвиток рівноправних відносин, то логічно напрошується запитання: чому за всю історію людства і до сьогодні нації так і не спромоглися створити жодної світової організації, яка б опікувалася інтересами націй, вирішувала їх спірні питання і проблеми, та захищала від організованого світового імперіалізму, що вміло маскується у його новій формі – у світовому глобалізмі. По одинці жодна нація не в змозі протистояти потужним світовим політичним, військовим, фінансовим структурам, бізнес-імперіям і реалізувати ідею національної державності. Міжетнічні та міжконфесійні конфлікти до сьогодні ніхто не вирішував. Вони просто ігноруються, створюючи видимість якоїсь діяльності, або придушуються військовою силою, залишаючи ці проблеми майбутнім поколінням.

З усього видно, що імперські світові політичні, військові, фінансові та інші структури глибоко вивчають, контролюють і ставлять в залежність кожну націю, усі національні уряди та їх економіки, проводячи політику на знищення національної ідентичності, затягуючи в різноманітні імперські утворення, союзи, організації. Усвідомлення націями небезпеки свого знищення через розмивання кордонів, як захисної оболонки від напливу мігрантів, так і для захисту свого виробничого й економічного потенціалу; створення союзів, імперій, прихованої та відкритої колонізації народів, їх узалежнення, поступового нищення їх культури, мови, традицій і інших національних особливостей, генофонду, змушує їх організовуватися, створюючи спільну єдність націй у протидії світовому імперіалізму, для вироблення спільної стратегії й тактики у розв'язанні наболілих проблем сьогодення, що постали в зв’язку з намаганням невеликої, але надто заможної частини суспільства, спрямувати хід розвитку людства у тому напрямку, який дозволяє багаторазово збільшити прибутки їх транснаціональних компаній, що перевершують бюджети багатьох країн. Виходячи з поняття, що нація є природною основою існування та розвитку людства, то відповідно, змішування націй, особливо неспоріднених – це спосіб їх знищення.

Якщо офіційна наука візьме за основу нашу концепцію про наявність видової відмінності людини, то виникне потреба переосмислення сучасної світоглядної концепції розвитку людського суспільства, яка не заперечує, а навпаки сприяє змішуванню усіх неспоріднених націй, створюючи простір для космополітичного суспільства без кордонів, без армій, без націй, без держав. Так, ми, люди, нації, раси дуже різні і таке багатоманіття лише збагачує світ і цей взаємозв’язок створює систему життя. Якщо говорити про мурах, їх різні види, то не можливо собі уявити, що одні погані, і не потрібні, а інші кращі і їх потрібно зберігати. Тобто кожний вид має свої унікальні особливості, виконує свою особливу роль у загальному процесі розвитку життя. Наука досить консервативна, що пояснюється її залежністю від сформованого світогляду сучасного суспільства, яке на сьогодні прямує до повного змішування націй. Людське суспільство, виходячи з наукових досліджень генетиків, не однорідне, а складається з різних видів людей і їх змішування приводить до гібридизації (мулати, метиси) та поступового їх виродження. Саме виходячи з цих причин, антигуманним буде замовчувати цю проблему. Це аналогічно тому, коли б медицина знала про простий і дешевий спосіб лікування раку чи СНІДу, його профілактики, але свідомо приховувала цю інформацію, щоб продовжувати заробляти на людській біді.

Два світогляди – імперіалістичний і націоналістичний є тими реаліями, що вимагають пошуку шляхів розв'язання даної проблеми, нових наукових досліджень, що забезпечували б природний розвиток людства – збереження, відродження та розвиток націй, а також враховували об’єктивну реальність того, що значна частина людства вже втратила національну (етнічну) приналежність і лише наука дозволить зорієнтувати та повернути їх у напрямку до свого генетичного джерела. На даному етапі усі імперські утворення, які створили світові політичні, військові, фінансові та інші потужні структури, зацікавлені у применшені ролі націй у світовій політиці, а точніше буде сказати – нації виключені з цього процесу, що призводить до нав’язування космополітичного світогляду всьому людству, не враховуючи інтереси націй і їх проблеми. За всю історію людства не було створено жодної світової організації, яка б опікувалася інтересами націй (як державних, так і бездержавних).

Кожна нація має право на своїх етнічних землях заснувати свою національну державу. Наприклад, курди постійно намагаються донести до світу своє прагнення і потребу державності, але їх ніхто не чує. Замороження конфліктів у різних частинах світу військовою силою не вирішує етнічних проблем, а лише накопичує, залишаючи їх майбутнім поколінням. Логічно, що коли є нації, то вони повинні якось узгоджувати свої позиції у своїй організаційній структурі, якої ще не існує. Можна продовжувати рухатися по сучасних світоглядних орієнтирах, де з часом не буде що узгоджувати через гібридне та скалічене суспільство, і тому міжнаціональний орган у такому конгломераті буде вже не потрібний. Звичайно можна заперечувати й казати, що така всесвітня організація є, яка займається розв'язання проблем націй – це ООН.

Але, провівши відповідні дослідження, ми приходимо до висновку, що назва цієї організації не відповідає самій її суті, бо цю міжнародну організацію створювали на нації, а держави та імперії. Підміна понять, невідповідність назви та діяльності ООН, яка закамуфльована під інтереси імперських світових сил, що визначають і спрямовують розвиток людства у потрібному для них напрямку, вимагає активності націй у створенні реальної структури, яка забезпечуватиме захист прав та інтересів усіх націй. Наприклад, візьмемо Росію, на території якої є дуже багато націй, але представники в ООН від Росії доносять там не проблеми цих націй, а відстоюють інтереси Російської імперії. Жодна нація в умовах повного імперського контролю людського суспільства, не здатна самостійно побудувати розвинену національну державу, бо їй цього просто не дадуть, інакше це буде прикладом для інших націй у їх відродженні. Якщо і з’являються такі локальні спроби побудови національної держави без загального світового процесу національного відродження і взаємопідтримки – ці намагання можна назвати авантюризмом з відомим результатом, що не раз відбувалося і відбувається в історії не тільки українського національного державотворення.

Звичайно існують національні держави, такі як Японія, які змушені вести свою внутрішню і зовнішню політику, що відповідає стратегічним планам імперіалістичних світових сил для поглиблення глобалізації людства і затягування таких національних держав через гнучкі методи глокалізації в імперські світові структури. Тобто для імперіалізму підрив національних основ кожної нації – це питання часу. Саме з цих причин визріла ідея створення Всесвітньої Організації Інтересів Націй (ВОІН), абревіатура якої вказує не на обов’язкове військове протистояння з імперськими утвореннями, а на функцію оборони та захисту усіх без виключення нації від колонізації, залежності (економічної і політичної), як світова організація націй, всебічно сприяючи їхньому відродженню та розвитку. Делегатами на цьому всесвітньому національному конгресі мають бути представники націй, як державних, так і бездержавних.

На першому етапі становлення організації повинні бути створенні умови для озвучення та обговорення проблем націй, конфліктних ситуацій, їх вивчення, розроблення механізму гармонізації стосунків між націями, забезпечення рівноправності, взаємодопомоги та підтримки. Організувавшись, виробивши спільну стратегію і тактику, надалі виникне потреба у створенні та  розбудові інших структур, що покликані будуть забезпечити взаємовигідне багатовекторне співробітництво усіх націй та незалежність від світового імперіалізму.

Основною проблемою політики глобалізму, що заходить в суперечність з національними інтересами націй, є свідомо спотворений та нав’язаний людському суспільству світогляд, який підтримується з відомих причин світовою науковою елітою. Він ґрунтується на тому, що всі різновидності людських популяцій на Землі – це один вид людини, і тому рано чи пізно усі повинні злитися в одне ціле й утворити єдиний простір без держав, кордонів, армій, валют, урядів, що забезпечить рівні можливості для кожного громадянина держави «Земля» в його прагненні до самореалізації, прав та свобод. Наче б то ідея гарна, бо навіщо утримувати армії, коли не буде держав, а лише світовий уряд? Тоді не потрібно буде витрачати кошти на охорону кордонів, на утримання великого державного апарату в кожній країні, на озброєння, на військові заводи, на поповнення золотовалютних резервів для підтримання своєї валюти. Тобто з’являється можливість економити на тих речах, які у глобальному інтегрованому світі є зайвими і не витрачати багатомільярдні кошти на речі, без яких можна обійтись, об’єднавшись усім в єдину державу землян. Але тоді розпочнеться процес зникнення націй, культур, мов, традицій, інших національних особливостей, та поглибляться процеси виродження, деградації, через змішування людських популяцій та їх гібридизації.

Якщо виходити не з космополітичного (імперіалістичного) світогляду, а з націоналістичного, де природною основою людства є людські популяції, а їх змішування веде до гібридизації та подальшого виродження, то дотримання такої концепції вирішить не тільки збереження кожної нації у цьому багатоманітному світі, зберігаючи її ідентичність, а й дозволить нарешті обрати людству шлях природного розвитку, де нації є його основою і джерелом рушійної сили людського суспільства. Але виникає зразу запитання, чому сучасна наука ніяк не наважиться визнати, що людські раси і людські популяції – це різновидності людини? Чому це так важливо і чому відбувається такий спротив? Як відомо, існує міжвидова гібридизація, яка дозволяє об’єднувати генетичну інформацію, що спричиняє у першому поколінні утворення якісно кращих організмів, ніж батьківські. Якщо говорити про людину, то це метиси, мулати. Повернення до батьківського генетичного середовища дозволяє гібридам за певну кількість поколінь позбутися факторів виродження і генетична інформація набуває здорового вигляду.

Вивчаючи тваринний та рослинний світ починаючи від найменших організмів і до великих, не має потреби заперечувати, що усі види мають свої варіації. У природі є різні різновиди орлів, мавп, ведмедів, акул, китів, мух, павуків і кожна різновидність не змішується з іншою, зберігає себе, свою особливість. Але якщо мова заходить про людину, а не про будь-який вид тваринного чи рослинного світу, то тут існує безпідставна заборона стверджувати, що вона має свої різновидності, які сучасна наука називає расами та людськими популяціями. Саме через намагання сучасної науки замовчувати проблему гібридизації з її наслідками і з’являються космополітичні течії та світогляди, імперські ідеології, які не тільки не засуджують змішування рас та націй, особливо неспоріднених, а навпаки створюють проекти для подібних експериментів у планетарному масштабі.

Чи ми спроможні осягнути наслідки політичної глобалізації? Вплив процесів політичної глобалізації на світову політику спричинив спалах аналітичних досліджень, що виражені у працях вітчизняних та закордонних вчених, таких як А.Колодко, А.Уткін, З.Бжезинський, З.Бауман та інші. Праці Ф.Фукуями «Великий розрив», С. Хантінгтона «Зіткнення цивілізацій», О.Тофлера «Шок майбутнього» та багато інших авторів, викривають глибинні суперечності та проблеми, які несе глобалізація і це змушує з обережністю ставитися і глибоко вивчати усі наслідки цих процесів. Недосконалість капіталістичної системи, що проявилася у створенні надпотужних недержавних бізнес-об’єднань, транснаціональних корпорацій, що володіють величезними фінансовими ресурсами, впливаючи на політику та безпеку цілих країн, витісняючи середній та малий бізнес, здатні підривати їх економіки, не дотримуючись жодних міжнародних правових норм, довела свою слабкість, неефективність та утопічність. У національних держав в умовах такої викривленої моделі глобалізації, значно обмежуються можливості в розвитку міжнародних зв’язків як суб’єкта і зменшується роль політичного середовища країни. На думку Е.А. Арзоянц, глобалізація являє собою «цивілізаційний переворот, який супроводжується біфуркацією (хаотизацією) людства, а тому його результатом є відповідні непередбачувані мутації» [2, с.49]. Дослідник С.П. Перегудов доводив, що «глобалізація являє собою інструмент революційного насилля, який має на меті здійснити переворот у системі суспільних відносин… загострюючи соціально-економічні та політичні суперечності сучасного світу… (контраст між накопиченням штучно створюваних багатств, та збідненням, деградацію природних ресурсів, поглиблення диспропорції між основними центрами світового господарювання» [69, с.22].

Червоно-чорні прапори ОУН(р) на Євромайдані в Києві (2013)

Націоналі́зм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі[1].

Це відрізняє націоналізм від інших ідеологій — лібералізму, консерватизму, соціал-демократизму, анархізму та комунізму. У кожній з них поняття нації відіграє певну роль, але не є найважливішим. Має різні форми і національні різновиди, що пояснюється різними історичними та суспільними обставинами їх виникнення[2].

У своїй основі проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність, наявність національної ідеї задля практичного захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей.

В силу того, що багато сучасних радикальних рухів підкреслюють своє націоналістичне забарвлення, націоналізм часто асоціюється з етнічною, культурною та релігійною нетерпимістю (або будь-якою іншою неприязню до етнічних «інших»). Така нетерпимість засуджується прихильниками поміркованих течій в націоналізмі.

інші мови
Afrikaans: Nasionalisme
Alemannisch: Nationalismus
አማርኛ: ብሔርተኝነት
aragonés: Nacionalismo
العربية: قومية
অসমীয়া: জাতীয়তাবাদ
asturianu: Nacionalismu
azərbaycanca: Millətçilik
башҡортса: Милләтселек
žemaitėška: Naciuonalėzmos
беларуская: Нацыяналізм
беларуская (тарашкевіца)‎: Нацыяналізм
български: Национализъм
brezhoneg: Broadelouriezh
bosanski: Nacionalizam
català: Nacionalisme
нохчийн: Национализм
čeština: Nacionalismus
Deutsch: Nationalismus
Ελληνικά: Εθνικισμός
English: Nationalism
Esperanto: Naciismo
español: Nacionalismo
eesti: Rahvuslus
euskara: Nazionalismo
estremeñu: Nacionalismu
føroyskt: Nationalisma
français: Nationalisme
galego: Nacionalismo
עברית: לאומיות
हिन्दी: राष्ट्रवाद
Fiji Hindi: Rastryawaad
hrvatski: Nacionalizam
Bahasa Indonesia: Nasionalisme
Ilokano: Nasionalismo
italiano: Nazionalismo
Patois: Nashinalizim
Basa Jawa: Nasionalisme
қазақша: Ұлтшылдық
한국어: 내셔널리즘
къарачай-малкъар: Миллетчилик
Кыргызча: Улутчулдук
Ladino: Nasionalizmo
Lingua Franca Nova: Nasionalisme
Limburgs: Nationalisme
lumbaart: Naziunalism
lietuvių: Nacionalizmas
latviešu: Nacionālisms
македонски: Национализам
മലയാളം: ദേശീയത
Bahasa Melayu: Nasionalisme
Mirandés: Nacionalismo
မြန်မာဘာသာ: အမျိုးသားရေးဝါဒ
مازِرونی: ناسیونالیسم
नेपाल भाषा: राष्ट्रवाद
Nederlands: Nationalisme
norsk nynorsk: Nasjonalisme
occitan: Nacionalisme
ਪੰਜਾਬੀ: ਕੌਮਪ੍ਰਸਤੀ
polski: Nacjonalizm
Piemontèis: Nassionalism
پنجابی: نیشنلزم
português: Nacionalismo
rumantsch: Naziunalissem
română: Naționalism
русский: Национализм
русиньскый: Націоналізм
саха тыла: Национализм
sicilianu: Nazziunalismu
davvisámegiella: Nationalisma
srpskohrvatski / српскохрватски: Nacionalizam
Simple English: Nationalism
slovenčina: Nacionalizmus
slovenščina: Nacionalizem
српски / srpski: Национализам
svenska: Nationalism
Kiswahili: Utaifa
Türkçe: Milliyetçilik
татарча/tatarça: Милләтчелек
тыва дыл: Национализм
ئۇيغۇرچە / Uyghurche: مىللەتچىلىك
oʻzbekcha/ўзбекча: Millatchilik
Tiếng Việt: Chủ nghĩa dân tộc
Winaray: Nasyonalismó
吴语: 民族主义
მარგალური: ნაციონალიზმი
中文: 民族主義
Bân-lâm-gú: Bîn-cho̍k-chú-gī
粵語: 民族主義