Гістамін

Структурна формула гістаміну

Гістамі́н ( лат. Histaminum). 4-(2-аміноетил) — імідазол, або b-імідазолил-етиламін.

Загальна інформація

Гістамін є біогенною сполукою, що утворюється в організмі при декарбоксилюванні амінокислоти гістидину.

Гістамін є одним з ендогенних чинників ( медіаторів), що беруть участь в регуляції життєво важливих функцій організму і грають важливу роль в патогенезі ряду хворобливих станів.

У звичайних умовах гістамін знаходиться в організмі переважно в зв'язаному, неактивному стані. При різних патологічних процесах ( анафілактичний шок, опіки, відмороження, сінна лихоманка, кропив'янка і інші алергічні захворювання), а також під час вступу до організму деяких хімічних речовин кількість вільного гістаміну збільшується. «Вивільнювачами» («лібераторами») гістаміну є d-тубокурарин, морфін, йодовмісні рентгеноконтрастні препарати, високомолекулярні сполуки ( поліглюкін і ін.) і інші лікарські засоби.

Вільний гістамін посідає високу активність: він викликає спазм гладких м'язів (включаючи м'язи бронхів), розширення капілярів і пониження АТ; застій крові в капілярах і збільшення проникності їх стінок викликає набряк навколишніх тканин і згущування крові. У зв'язку з рефлекторним збудженням мозкової речовини надниркових залоз виділяється адреналін, звужуються артеріоли і частішають серцеві скорочення. Гістамін викликає посилення секреції шлункового соку.

Деякі кількості гістаміну містяться в ЦНС, де, як припускають, він грає роль нейромедіатора (або нейромодулятора). Не виключено, що седативна дія деяких ліпофільних антагоністів гістаміну (проникаючих через гематоенцефалічний бар'єр протигістамінних препаратів, наприклад димедролу) пов'язана з їх блокуючим впливом на центральні гістамінові рецептори.

У організмі існують специфічні рецептори, для яких гістамін є природним лігандом. В наш час[ Коли?] розрізняють три підгрупи гістамінових (Н) рецепторів: Н1-, Н2- і Н3-рецептори.

Збудження периферичних Н-рецепторів супроводжується спастичним скороченням бронхів, мускулатури кишечника і іншими явищами.

Найхарактернішим для збудження Н2-рецепторов є посилення секреції шлункових залоз. Вони беруть участь також в регуляції тонусу гладких м'язів матки, кишечника, судин. Разом з Н1-рецепторами Н2-рецептори грають роль в розвитку алергічних і імунних реакцій.

Н2-рецептори беруть участь також в медіації збудження у ЦНС. Останнім часом стали надавати велике значення стимуляції Н3-рецепторів в механізмі центральної дії гістаміну.

Як лікарський засіб гістамін має обмежене застосування.

Для медичного застосування препарат отримують шляхом бактерійного розщеплювання гістидину або синтетичним шляхом.

Випускається у вигляді дигідрохлориду (Histamini dihydrochloridum). Білий кристалічний порошок. Гігроскопічний. Легко розчинний у воді, важко в спирті; pH водних розчинів 4,0—5,0.

Синоніми: Eramin, Ergamine, Histalgine, Histamyl, Histapon, Imadyl, Imido, Istal, Peremin і ін.

Користуються гістаміном іноді при поліартритах, суглобовому і м'язовому ревматизмі: внутрішньошкірне введення дигідрохлориду гістаміну (0,1—0,5 мл 1% розчину), втирання мазі, що містить гістамін, і електрофорез гістаміну викликають сильну гіперемію і зменшення хворобливості; при болях, пов'язаних з ураженням нервів; при радикулітах, плекситах тощо препарат вводять внутрішкірно (0,2—0,3 мл 0,1% розчину).

При алергічних захворюваннях, мігрені, бронхіальній астмі, кропив'янці іноді проводять курс лікування малими, зростаючими дозами гістаміну. Припускають, що організм при цьому набуває стійкості до гістаміну і цим зменшується нахил до алергічних реакцій (Застосування як десенсибілізуючий засіб при алергічних захворюваннях має гістаміновмісний препарат гістаглобулін).

Починають з внутрішньошкіряного введення дуже малих доз гістаміну (0,1 мл в концентрації 1/10, для чого вміст ампули, тобто 0,1% розчин, розводять відповідною кількістю ізотонічного розчину натрію хлориду), потім дозу поступово збільшують.

Гістаміном користуються також для фармакологічної діагностики феохромоцитоми і феохромобластоми; проводять комбіновану пробу з тропафеном.

У зв'язку із стимулюючим впливом гістаміну на шлункову секрецію його іноді застосовують для діагностики функціонального стану шлунку. При цьому необхідно дотримуватися великої обережності через можливі побічні явища (гіпотензивна дія, бронхіолоспазм й інше). В наш час[ Коли?] для цієї мети користуються іншими препаратами ( пентагастрін, бетазол і ін.).

При передозуванні і підвищеній чутливості до гістаміну можуть розвинутися колапс і шок.

При прийомі всередину гістамін важко всмоктується і ефекту не надає.

Гістаміном широко користуються фармакологи і фізіологи для експериментальних досліджень.

Гістамін входить до складу отрути джмелів та кропиви.[ джерело?]

інші мови
العربية: هستامين
беларуская: Гістамін
català: Histamina
کوردی: ھیستامین
čeština: Histamin
dansk: Histamin
Deutsch: Histamin
Ελληνικά: Ισταμίνη
English: Histamine
Esperanto: Histamino
español: Histamina
eesti: Histamiin
euskara: Histamina
فارسی: هیستامین
suomi: Histamiini
français: Histamine
Gaeilge: Histeaimín
galego: Histamina
עברית: היסטמין
hrvatski: Histamin
magyar: Hisztamin
Հայերեն: Հիստամին
Bahasa Indonesia: Histamin
italiano: Istamina
日本語: ヒスタミン
қазақша: Гистамин
한국어: 히스타민
Кыргызча: Гистамин
lietuvių: Histaminas
македонски: Хистамин
Nederlands: Histamine
norsk: Histamin
occitan: Istamina
polski: Histamina
português: Histamina
română: Histamină
русский: Гистамин
Scots: Histamine
srpskohrvatski / српскохрватски: Histamin
Simple English: Histamine
slovenčina: Histamín
slovenščina: Histamin
српски / srpski: Histamin
svenska: Histamin
తెలుగు: హిస్టమిన్
Tagalog: Histamina
Türkçe: Histamin
Tiếng Việt: Histamine
中文: 組織胺