Генріх Бургундський

Генріх Бургундський
Генріх Бургундський
Генріх Бургундський
Граф Португалії
1096 — 1 листопада 1112
Попередник:засновано
Наступник:Афонсу І
 
Народження:1066(1066)
Діжон, Бургундія
Смерть:1 квітня 1112(1112-04-01)
Асторга, Леон
Династія:Бургундська
Батько:Генріх Донцель
Мати:Сибілла Бургундська
Дружина:Тереза Леонська
Діти:Уррака, Санша, Тереза, Енріке, Афонсу I, Педру (?)

Медіафайли у Вікісховищі?

Ге́нріх Бургу́ндський (нім. Heinrich von Burgund, фр. Henri de Bourgogne), або Енрі́ке Бургу́ндський (порт. Henrique de Borgonha; 10661 квітня 1112) — перший граф Португалії (10961112). Представник Бургундського дому династії Капетингів. Засновник португальської гілки цього дому. Народився у Діжоні, Бургундія. Син Генріха Бургундського і Сибілли. Онук бургундського герцога Роберта I. Праонук франкського короля Роберта II. Рідний брат бургундських герцогів Гуго I й Еда I. Троюрідний брат франкського короля Філіппа І, сина київської князівни Анни Ярославни. Через відсутність перспектив на батьківщині взяв участь у Реконкісті на Піренейському півострові, допомагав кастильсько-леонському королю Альфонсо VI. Одружився з його позашлюбною донькою Терезою (1093), яка народила Афонсу I, першого короля Португалії. 1096 року отримав графство Португалія від Альфонсо VI, став васалом останнього. Помер в Асторзі, Леон, у 46-річному віці. Похований у Бразькому соборі, Португалія. Оспіваний у «Лузіадах» як звитяжний лицар-хрестоносець[1]. За португальською середньовічною легендою вважався сином угорського короля Андраша І[1].

Біографія

Молоді роки

Генріх Бургундський народився 1066 року в Діжоні, в Бургундському герцогстві. Він був молодшим сином Генріха, сина і спадкоємця бургундського герцога Роберта I[2][3]. Його родина була однією з найзаможніших у Західній Європі й володіла рядом великих міст, такими як Шалон, Осер, Невер, Макон і Семюр[2].

Матір новонародженого хлопця звали Сибіллою. В традиційній генеалогії її прийнято вважати донькою барселонського графа Рамона (Раймунда) І та його дружини Гізели, проте це не підтверджується середньовічними документами. Ймовірно, Сибілла була донькою бургундського графа Рено I, сестрою Раймунда Бургундського, й, відповідно, кузиною свого чоловіка Генріха[4][5].

По батьківській лінії тіткою Генріха була королева Констанція, дружина леонського короля Альфонсо VI, а двоюрідним дядьком — клюнійський абат Гуго, один з найвпливовіших людей свого часу[2]. Сам Генріх був далеким кузеном римського папи Калікста II.

Генріх мав двох старших братів — Гуго I та Ед I. Після смерті батька вони почергово успадкували Бургундське герцогство[3].

Реконкіста

Після поразки від Альморавідів 23 жовтня 1086 року в битві при Залаці, леонський король Альфонсо VI звернувся до християн по той бік Піренеїв допомогти у справі Реконкісти. На його заклик відгукнулося багато французьких лицарів, серед яких були бургундський граф Раймунд Бургундський, тулузький граф Раймунд IV і також Генріх Бургундський[6]. Останній як молодший син не мав прав на успадкування батьківського багатства і титулів, тому охоче приєднався до хрестоносців.

Традиційно вважається, що вперше Генріх з'явився на Піренейському півострові під час походу 1087 року. Проте джерела фіксують його перебування тут лише з 1096 року, коли він отримав підтвердження на володіння поселеннями Гімарайш і Конштантін. У документах від 1 жовтня 1096 і 19 січня 1097 року Генріх згадується як граф Тордесільяський[7].

Усі троє французьких лицарів, що прибули до двору короля Альфонсо VI, одружилися з його доньками. Зокрема, Раймунд Бургундський став чоловіком майбутньої королеви Урраки, Раймонд Тулузькиий побрався із Ельвірою, а Генріх узяв за дружину Терезу, позашлюбну доньку короля від панни Хімени Муньйоз.

Він допоміг королю Альфонсо VI Кастильському завоювати сучасну Галісію і північ Португалії, в нагороду одружився з його дочкою Терезою Леонською в 1093. Як придане дружини Генрі отримав титул графа Португалії, яка в той час була феодальним володінням Королівства Леон.

Генріх помер 24 квітня 1112 року в Асторзі і був похований в соборі Браги.

інші мови