Безпритульні

Художник Фернан Пелец (1843—1913). «Маленький жебрак»
Іранський безпритульний

Безприту́льні (безхатченки, безхатьки, заст. бурлаки, заст. бездомні) — категорія осіб без постійного місця проживання. До них можуть належати особи, які мешкають у непризначених та непристосованих для проживання місцях, а також особи, які в нічний час проживають у притулку для бездомних.

Безпритульні в Україні

Статистичні дані

На території України станом на липень 2011 р. функціонувало 90[1] закладів, які надають соціальні послуги бездомним громадянам. У 2010 році таких закладів було менше — 77[1]. Упродовж 2010 р. центрами обліку бездомних громадян було виявлено[1] майже 11 з половиною тисяч безхатченків. У 2009 р. — цифра становила 10 тисяч. У той же час, за підрахунками МВС України в країні лише офіційно нараховується близько 30 тис.[2] безпритульних.

У листопаді 2011 р. Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ встановив, що кількість безпритульних дітей, віком від 10 до 19 років, в Україні становить близько 150—160 тисяч[3], тоді як офіційна статистика повідомляє про 12 тисяч.[3]

Причини безпритульності

Одними з основних причин безпритульності — особистий вибір, в'язниця, проблеми у сім’ї, втрата роботи, махінації з нерухомістю, алкогольна залежність, ошуканість шахраями.

За оцінками[4] до третини українських бездомних втратили свої домівки через тюремне ув’язнення. Деякі бездомні продали житло чи його незаконно відібрали шахраї. Інші безхатченки потрапляють на вулицю через сімейні негаразди. Найбільше це стосується дітей. Також, безпритульні опиняються на вулиці через втрату роботи. В основному, це люди з провінційної місцевості, які шукають кращої долі в місті.

Історія безпритульності в Московському царстві, Російській імперії, СРСР та незалежній Україні

Наприкінці XVII століття був розроблений проект указу, який передбачає широку програму соціальних заходів з ліквідації жебрацтва. Строго пропонувалося зібрати всіх бездомних і жебраків, виділити з них дійсно непрацездатних і помістити в госпіталі, богадільні або в монастирі. Для безпритульних дітей рекомендувалося створити особливі двори, де навчали б грамоти та ремесел. Указ так і залишився нереалізованим.

У роки правління Петра І репресії проти жебраків і безпритульних посилилися. Указ від 30 листопада 1691 був такий:

« «... засилати посадських людей в ті ж міста в посад, з яких вони прийшли, а палацових селян у палацові волості, а поміщицьких і вотчинних селян віддавати поміщикам і вотчинникам. А будуть ті люди ... надалі з'являться в Москві ... бити батогом і засилати на заслання в далекі сибірські міста»[5] »

Згідно з «Урядовим розпорядженням голови Монастирського наказу від 1705 р.» переслідувалися не тільки ті, хто просили, а й ті, хто подавали:

« «... щоб бродячим жебракам милостиню ніхто не давав ... а хто не послухається і буде подавати милостиню ... таких хапати, приводити в Монастирський наказ і брати з них пеню за указом.»[5] »
Безпритульність в Російській імперії XIX століття, існувала на подання «за Христа ради». Полотно Віктора Васнецова «Жебраки співаки (Прочани)», 1873 р.

Наприкінці XVIII і протягом XIX століть будівництво приватних лікарень і притулків для бідного населення стало справою престижу.[6] Спочатку великі землевласники, а потім промисловці і купці вкладали кошти в благодійні справи, прагнучи зарекомендувати себе в очах громадськості. Державна підтримка громадських починань була закріплена законодавчим актом від 7 листопада 1775 року, отримав назву «Установи для управління губерній Всеросійської імперії». За цим наказом створювалися особливі адміністративні органи громадського піклування, в обов’язок яких входило створення шкіл, сирітських будинків, богаділень, будинків для невиліковних хворих, будинків для божевільних тощо.

Крім установ соціальної допомоги з початку XIX століття розгорнулося велике лікарняне будівництво для незаможних громадян з досить широко розгалуженою мережею благодійних товариств і установ. Найпотужнішим[6] з них було Відомство установ імператриці Марії, назване так на честь дружини імператора Павла I. У 1855 році в Установі імператриці Марії складалося 365[6] навчальних і благодійних закладів, а до 1900 року їхнє число вже перевищувала 500 .

Після Жовтневої революції та громадянської війни до середини 1920-х років в СРСР було майже два мільйони[6] бездомних. У міру зміцнення тоталітарного режиму бездомність була заборонена. Життя без прописки і без офіційної роботи (для чоловіків працездатного віку) у 1930-х рр. почало переслідуватися відповідно до прийнятого Кримінальним кодексом.[6] Структури допомоги бездомним, створені до революції, були зруйновані. Прихована бездомність існувала, але офіційно ніхто про це не згадував.

З 1970-х рр. для безпритульних почав існувати термін «бомж», тобто особа (рос.) без определенного места жительства. Тоді ж став став популярним вислів: «бомж — вища форма егоїзму».[2]

У 1991 році були скасовані статті 198 і 209 Кримінального кодексу РРФСР, які передбачали кримінальну відповідальність для бездомних.

До середини 1990-их років діяв закон, згідно з яким людина, яка хоча б 6 місяців просиділа у в’язниці, виписувалася з місця проживання. 1995 р. в Україні закон скасували.[4]

У 2005 Україні нарешті визнала існування бездомних, з’явилися центри обліку безхатченків і нічліжки.

Благодійні фонди, що турбуються проблемами безпритульних

  • Благодійний Фонд «Соціальне партнерство»

Детальніше у статті Всеукраїнський Благодійний Фонд «Соціальне партнерство»

У 2010 р. Фондом було організовано[7] прибирання 115 гектарів «зелених зон» Києва. Прибирали території безхатченки, які за один мішок сміття заробляли по 2 гривні. Всього було зібрано більше 190 тон сміття.

  • Міжнародний рух «ЕМАУС»

Заснований У 1949 р. Нині рух нараховує 350 спільнот[2] безпритульних у світі.

В Україні одна з таких спільнот розташована у містечку Винники під Львовом. За 6 років тут перебувало близько 500[2] бездомних. Безхатченки в спільноті заробляють самі — збирають, ремонтують і реставрують старі меблі та прилади, вживаний одяг. Лише в 2010 р. вони заробили 122 тисячі гривень[2].

У 2002 році при Фонді був створений Дитячий Департамент, який на сьогоднішній день включає в себе цілий комплекс робіт з реабілітації та соціальної адаптації для дітей вулиць, дітей і підлітків з кризових та малозабезпечених сімей, а віднедавна і з дітей із сімей вимушених переселенців з зони військових дій на Сході України.

Україна виграла чемпіонат світу серед безпритульних 2009

Міжнародні заходи та організації, що піклуються проблемами безпритульних

Футбольний турнір серед осіб зі статусом «безпритульний». Проводиться щорічно, починаючи із 2003 р. за фінансової підтримки союзу УЄФА і Міжнародної Мережі Вуличних Газет (INSP). Змагання ставить своїм завданням розвиток масового футболу, а також роботу з безпритульними.

Україна виграла чемпіонат світу серед безпритульних 2009 в Мілані - Італія. Ваннiк Олег Вiкторович - Координатор національного проекту "Вуличний футбол в Україні" та менеджер збірної України в чемпіонатах світу з футболу серед безпритульних

  • Американська газета «Elm City Echo»

В американському штаті Коннектикут у квітні 2011 р. вийшов перший номер газети Elm City Echo, написаної бездомними для бездомних[8]. У газеті друкуються особисті факти біографії бездомних, інформація про притулки та безкоштовні їдальні.

Газету продають безпритульні по долару за один екземпляр: 75 центів залишаться їм, решта йде на видання газети. За одну надруковану історію бездомні отримують 10 доларів.[8]

  • FEANTSA — Європейська федерація національних організацій, що працюють з безпритульними, яку було засновано у 1989 р. як європейську неурядову організацію. Близько 100 організацій-членів FEANTSA походять із 30 європейських країн, включаючи усі 25 держав-членів Європейського союзу. Її члени — неурядові організації, які надають ряд послуг безпритульних людям, включаючи забезпечення житлом та соціальну підтримку. Федерація — єдина[9] європейська мережа, яка зосереджується виключно на питаннях безпритульності на рівні Європи. Отримує фінансову допомогу від Європейської комісії для ведення своєї діяльності.
інші мови
Afrikaans: Haweloosheid
Boarisch: Sandler
български: Бездомник
català: Sensesostre
čeština: Bezdomovec
Чӑвашла: Килсĕррисем
Cymraeg: Digartrefedd
dansk: Hjemløs
emiliàn e rumagnòl: Barbòṅ
English: Homelessness
Esperanto: Senhejmeco
español: Sinhogarismo
eesti: Kodutus
euskara: Etxegabe
français: Sans-abri
Gaeilge: Easpa dídine
galego: Sen teito
עברית: חסר בית
हिन्दी: बेघर
hrvatski: Beskućništvo
Bahasa Indonesia: Tunawisma
italiano: Senzatetto
日本語: ホームレス
한국어: 노숙자
Latina: Domo carens
Lëtzebuergesch: Wunnengslosegkeet
Bahasa Melayu: Tuna wisma
Nederlands: Dakloze
norsk nynorsk: Uteliggjar
polski: Bezdomność
português: Sem-teto
română: Om al străzii
русский: Бездомные
srpskohrvatski / српскохрватски: Beskućništvo
Simple English: Homelessness
slovenščina: Brezdomstvo
српски / srpski: Бескућништво
svenska: Hemlöshet
Türkçe: Evsizlik
Tiếng Việt: Vô gia cư
walon: Sins-toet
ייִדיש: באם
中文: 露宿者
文言: