Іо (супутник)

Іо

Io highest resolution true color.jpg
Іо, знімок NASA 1999 р., кольори штучно підсилені.

Дані про відкриття
Дата відкриття 7 січня 1610 року
Відкривач(і) Галілео Галілей
Планета Юпітер
Номер I
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 421 700 км
Перицентр 420 000  км
Апоцентр 423 400  км
Орбітальний період 1,769137786 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0041
Нахил орбіти 0,05° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Середній радіус 1821,3  км
Площа поверхні 41 910 000  км²
Об'єм 2,53×1010  км³
Маса 8,9319×1022  кг
Густина 3,528 г/см³
Прискорення вільного падіння 1,796  м/с²
Друга космічна швидкість 2,558  км/с
Атмосфера відсутня
Інші позначення

Commons-logo.svg Іо у Вікісховищі

Іо ( грец. Ιώ) — супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Його відкрив Галілео Галілей у 1610 році за допомогою найпершого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974.

Будова Іо

За даними непрямих досліджень, поверхня супутника представлена породами, що на 55(60)% складені сіркоюСонячній системі це, імовірно, найбагатші поклади сірки, які доступні з поверхні планети), на 30 % — зневодненим астраханітом, на 15 % — сульфатом заліза, гематитом (модель Ф.Фанале і Д.Неша). Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів, на поверхні — скиди, ескарпи.

У Сонячній системі є також астероїд Іо.

Номенклатура

Див. також: Список областей Іо, Список вулканів Іо та Список гір Іо
«Юпітер та Іо». Картина Паріса Бордоне (1550-і роки)

Хоча Симона Маріуса не було визнано першовідкривачем галілеєвих супутників, для них прийняли назви, які дав саме він. 1614 року вийшла публікація Маріуса Mundus Iovialis anno M.DC.IX Detectus Ope Perspicilli Belgici, у якій він запропонував назви для найближчих супутників Юпітера, включаючи «Меркурій Юпітеріанський» або першу з «Юпітеріанських планет» [1]. Він підтримав пропозицію Йоганна Кеплера, яку той зробив у жовтні 1613 року, — називати супутники цієї планети на честь коханок героя давньогрецької міфології Зевса або його римського еквівалента Юпітера. Найближчого з внутрішніх великих місяців — Іо — він назвав на честь Іо з грецької міфології [1] [2]. Потім назви, які запропонував Маріус, були забуті й вийшли з ужитку аж до середини 20-го століття. У більш ранній літературі Іо називається за планетною приналежністю з додаванням римської цифри, наприклад, «Юпітер I», або просто «перший супутник Юпітера».

Деталі рельєфу Іо названі на честь персонажів і місцевостей з міфу про Іо, а також на честь божеств вогню, вулканів, Сонця і грози з різних міфів, і на честь персонажів та місць із дантівського пекла, що підходять для поверхні вулканічної природи [3]. Відтоді як «Вояджер-1» досить докладно вивчив поверхню Іо, Міжнародний астрономічний союз затвердив назви 225 вулканів, гір, плато і областей з високим альбедо. Найменовані деталі рельєфу належать до таких типів: пате́ра ( лат. patera) — вулканічний кратер неправильної форми, потік [ru] (fluctus) — лавовий потік, долина (vallis) — лавовий канал, еруптивний центр — місцевість, де помітні перші ознаки виверження, гора (mons), столова гора (mensa), купол (tholus), плато (planum), область (regio) [3]. Прикладами названих структур є столова гора Пана, патери Тваштара [ru] і область Колхіда [4].

інші мови
Afrikaans: Io (maan)
Alemannisch: Io (Mond)
العربية: آيو (قمر)
asturianu: Ío (lluna)
azərbaycanca: İo
беларуская: Іо (спадарожнік)
беларуская (тарашкевіца)‎: Іо (спадарожнік Юпітэра)
български: Йо (спътник)
brezhoneg: Io (loarenn)
bosanski: Ija (satelit)
Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄: Io (ôi-sĭng)
corsu: Io
čeština: Io (měsíc)
Cymraeg: Io (lloeren)
dansk: Io (måne)
Deutsch: Io (Mond)
Ελληνικά: Ιώ (δορυφόρος)
English: Io (moon)
Esperanto: Ioo (luno)
español: Ío (satélite)
eesti: Io (kuu)
euskara: Io
فارسی: آیو (قمر)
suomi: Io (kuu)
français: Io (lune)
Gaeilge: Io (gealach)
galego: Ío (lúa)
עברית: איו (ירח)
हिन्दी: आयो (उपग्रह)
hrvatski: Ija (mjesec)
magyar: Ió (hold)
Հայերեն: Իո (արբանյակ)
Bahasa Indonesia: Io
íslenska: Íó (tungl)
italiano: Io (astronomia)
日本語: イオ (衛星)
ქართული: იო
қазақша: Ио (серік)
한국어: 이오 (위성)
Кыргызча: Ио
Lëtzebuergesch: Io (Mound)
лезги: Ио
lietuvių: Ijo (palydovas)
latviešu: Jo (pavadonis)
македонски: Ија (месечина)
മലയാളം: അയോ
монгол: Ио (дагуул)
Bahasa Melayu: Io (bulan)
Mirandés: Io
Plattdüütsch: Io (Maand)
Nederlands: Io (maan)
norsk nynorsk: Jupitermånen Io
norsk: Io (måne)
occitan: Io (luna)
پنجابی: آئیو
português: Io (satélite)
română: Io (satelit)
русский: Ио (спутник)
sicilianu: Io (satèlliti)
Scots: Io (muin)
srpskohrvatski / српскохрватски: Io (mjesec)
සිංහල: අයෝ
Simple English: Io (moon)
slovenčina: Io (mesiac)
slovenščina: Io (luna)
српски / srpski: Ија (сателит)
svenska: Io (måne)
тоҷикӣ: Ио (радиф)
Tagalog: Io (buwan)
Türkçe: İo (uydu)
татарча/tatarça: Ио (иярчен)
Tiếng Việt: Io (vệ tinh)
Winaray: Io (bulan)
中文: 木卫一
文言: 木衛一
Bân-lâm-gú: Io (oē-chheⁿ)
粵語: 木衛一